| уверті́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | уверті́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | уверті́мо, уверті́м | |
| 2 особа | уверти́ | уверті́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | уверчу́ | уве́ртимо, уве́ртим |
| 2 особа | уве́ртиш | уве́ртите |
| 3 особа | уве́ртить | уве́ртять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | уверті́в | уверті́ли |
| жін.р. | уверті́ла | |
| сер.р. | уверті́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| уве́рчений | ||
| Безособова форма | ||
| уве́рчено | ||
| Дієприслівник | ||
| уверті́вши | ||