| урива́тися1 – дієслово недоконаного виду | ||
| (відриватися, зупинятися тощо) | ||
| Інфінітив | урива́тися, урива́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | урива́ймося, урива́ймось | |
| 2 особа | урива́йся, урива́йсь | урива́йтеся, урива́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | урива́тимуся, урива́тимусь | урива́тимемося, урива́тимемось, урива́тимемся |
| 2 особа | урива́тимешся | урива́тиметеся, урива́тиметесь |
| 3 особа | урива́тиметься | урива́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | урива́юся, урива́юсь | урива́ємося, урива́ємось, урива́ємся |
| 2 особа | урива́єшся | урива́єтеся, урива́єтесь |
| 3 особа | урива́ється | урива́ються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| урива́ючись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | урива́вся, урива́всь | урива́лися, урива́лись |
| жін. р. | урива́лася, урива́лась | |
| сер. р. | урива́лося, урива́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| урива́вшись | ||