| розкві́тнути – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | розкві́тнути | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розкві́тнімо, розкві́тнім | |
| 2 особа | розкві́тни | розкві́тніть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розкві́тну | розкві́тнемо, розкві́тнем |
| 2 особа | розкві́тнеш | розкві́тнете |
| 3 особа | розкві́тне | розкві́тнуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розкві́т, розкві́тнув | розкві́тли, розкві́тнули |
| жін.р. | розкві́тла, розкві́тнула | |
| сер.р. | розкві́тло, розкві́тнуло | |
| Активний дієприкметник | ||
| розкві́тлий | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| розкві́тши, розкві́тнувши | ||