| розквита́тися – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | розквита́тися, розквита́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розквита́ймося, розквита́ймось | |
| 2 особа | розквита́йся, розквита́йсь | розквита́йтеся, розквита́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розквита́юся, розквита́юсь | розквита́ємося, розквита́ємось, розквита́ємся |
| 2 особа | розквита́єшся | розквита́єтеся, розквита́єтесь |
| 3 особа | розквита́ється | розквита́ються |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розквита́вся, розквита́всь | розквита́лися, розквита́лись |
| жін.р. | розквита́лася, розквита́лась | |
| сер.р. | розквита́лося, розквита́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| розквита́вшись | ||