| | |
| розку́чматися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (розкуйовдитися) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | розку́чматися, розку́чматись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | розку́чмаймося, розку́чмаймось |
| 2 особа | розку́чмайся, розку́чмайсь | розку́чмайтеся, розку́чмайтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | розку́чмаюся, розку́чмаюсь | розку́чмаємося, розку́чмаємось, розку́чмаємся |
| 2 особа | розку́чмаєшся | розку́чмаєтеся, розку́чмаєтесь |
| 3 особа | розку́чмається | розку́чмаються |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | розку́чмався, розку́чмавсь | розку́чмалися, розку́чмались |
| жін.р. | розку́чмалася, розку́чмалась |
| сер.р. | розку́чмалося, розку́чмалось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| розку́чмавшись |
