Микола Олійник – Леся
— То ти вже справжній господар, — … То ти розказала трохи — і досить, про щось інше почни. … — Ти ліпше сідай, пригощайся, чим бог послав, та діток нагодуй, а то якісь вони у вас вельми прохані. … — Ким гинчі, то тим і я… … — Коли вже ти, Михайлику, такий обачний, то й будеш Обачним, — … Од того безлюддя, од тієї тиші робилось моторошно.