Пантелеймон Куліш – Маруся Богуславка
А у мене — як заграє Моречко з вітрами, Мені духа підіймає Вгору, мов руками. … VII Не дивляться на Божий світ, а знають, Як манівцями втрапить до Царграда 29, Звідкіль їм зорі-оченята сяють Із обмурованого міцно саду. … Та се був гуррикан веселості святої: Вітали новину велику благодатну, Що з запорозької фортеці низової Принесено ченцям, мов жертву ароматну. … Не забавлявся царственним жезлом, Алкав наук ненаситним умом.