ГОМЕР – Одіссея
55] В дім наш унадившись, день вони в день учащають до нього, Ріжуть нещадно воли в нас, і вівці, й годовані кози, П’ють наші вина іскристі, без міри й без краю справляють! … А як уже опритомнів і дух в його серці зібрався, Зняв він із себе оту нетлінну намітку богині 460] Й кинув далеко у річку, що плинула в море безкрає.