ЩЕРБАКОВ Володимир – Сім стихій
…книжок я не прочитав, яких би розповідей про лиху долю людей, що побували у бувальцях, не начувся, а згадаєш про море безсонної ночі, і ось уже вона – стара дірява плоскодонка з далеких днів дитинства, і чужі слова й розповіді… … Він був у простацькій сорочці, у манжеті ґудзика немає, то він потихеньку шпилькою заколов, йому вже, мабуть, за сорок, обличчя втомлене, а він читав: «О весно, без кінця і краю – без кінця і краю мріє!» 29 липня.