ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Диво
Бігло легко, не торкалося землі, летіло поміж кущами, вже випурхувало на вільний простір, який білів поміж березняками, саме біле й ніжне, як береза. Билося в нього на грудях її потужне, молоде, як весняне листя на березах, тіло! Став під якимсь деревом – не розібрав: чи то дуб, чи то береза.