1920 рік приніс два-дцятитрьохлітньому акторові нечуваний успіх у поставленій у нью-йоркському Блакитному Палаці п’єсі «Контрабанда», модній у ті часи комедії про любов і бандитів.
Чорні, білі й сірі какаду, розцяцьковані усіма барвами папуги, ясно-зелені корольки з червоним чубчиком, блакитні лорі аж мерехтіли веселковим оперенням, літаючи й оглушливо щебечучи серед дерев.
Він узяв книжку, розкриту там, де читав, і поставив на стіл так, щоб я міг побачити її назву на твердій, гарно оправленій блакитній чи темно-зеленій обкладинці.
В Біблії відбивається цілий світ: «як соняшне світло на водах, а води на поверхні блакитного озера, або як різнобарвні квіти на єдвабному тлі, на хитротканому шовку, так Правда зявляє своє прекрасне око у свій час на обличчі нечисленних тварин, що сплетені в Біблії…» (