Результати пошуку слова: Бог

Воно йде від слов’янського-Богорис. … Певно, мій батько хотів, щоб у мені були якісь риси бога. … –  Чому ви вважаєте, що боги повинні бути неодмінно вродливі? … –  Грецькії боги не вродливі-вони зжіночені, солодкаві. … В цьому Сивоок не вбачав нічого дивного, бо вже давно запримітив спільність між богами і дідом Родимом.

Принагідно зазначимо, що трімурті уособлює трьох верховних богів індуїзму – Брахму, Вішну та Шіву, де Брахма – творець, Вішну – захисник, а Шіва – руйнівник світу. … А «Рігведа» насамперед і є збірником релігійних гімнів-молитов до різних богів, вона призначалася найперше для жерців.

Страхота – ота рiчка поблизу… Та Володько, Богу дякувати, лобур з головою видався, берегтися воно, хоч мале i зацяпане, потрапить, але одного разу мало-мало до нещастя-страхiття не дiйшло. … Один Бог, видно, схоронив вiд нещастя – Боже, Боже, таке страхiття лихе! … Бог вiдає, де.

ТЕЛЕМАХІВ ОД’ЇЗД Ледве з досвітньої мли заясніла Еос розоперста, З ложа свойого підвівся улюблений син Одіссеїв, В одяг убрався, черезпліч нагострений меч перевісив І, до намащених ніг підв’язавши сандалії гарні, 5] Вийшов зі спальні своєї, достоту на бога подібний. … Все це відоме богам, і ахеї усі про те знають.

ПІСНЯ ПЕРВА ДУМА ПЕРВА Музо, правди староруської вовік жива богине, Серця чистого і розуму свободного святине! … Дай же нам, богине, тільки щирій правді поклонятись І в ім’я твоє святе дітьми терпимості озватись. … Приблудивсь до узграничного містечка Богуслава 2, Де козак не знав і не питав, чия воно держава.

I Минуло сто років відтоді, як Богдан Хмель приєднав разом з іншими землями й Київ до Російської держави. … Хіба в нашому богом забутому краї можуть удержатися православні церкви? … Тут усі рівні і перед богом, і перед людьми… … а потім і рушайте з богом! … — Правда, що з богом! … — Хвалити бога, живі, —

Я не міг їм сказати, що мамі, певно, було потрібно бодай зрідка скупати свою душу в урочистому церковному слові, а вечорами — в молитві, у безконечному шелестінні слів; у розмові з Богом, з іконами мої мама знаходили умиротворення і спокій; молитви, як чисті води, омивали жінку від денних прогрішень, очищали від суєти.

О боги, рятуйте, як мало! … Рушиться старий закон і покон, до богів далеко, до князя Ярополка – ще далі… … О боги, боги! … Якщо немає в живих, то піду помолюсь богам і сотворю жертву. … Боги! … Так каже князь, так велить і бог. … Побачимо, брате, як допоможуть тобі твої боги?! … – Говори, василевсе, а я іменем господа бога відпущу тобі всі гріхи.

– сказала вона одної днини, глибоко зітхаючи і чорні брови підводячи журливо вгору, коли обі сиділи на призьбі й лупили кукурудзу.- Парасинко, душко, як бог дасть, то зав’ємо твою головку рушником сеї вже зими! … – Буде, як бог дасть! … – відповіла Докія поважно.- Жінка призначена чоловікові, як смерть від бога.

На бога, Пампінеє, подумай, що ти говориш! … Байдуже про те, аби я сама жила чесно і мала чисте сумління, хай плещуть, хто що хоче, а Бог і правда будуть мені покровом. … Блюзнив із Бога і святих на одчай душі за всяку абищицю, бо гнівливий був – не сказати. … Потім спитав його, чи не прогнівив він Бога, череву своєму надто догоджаючи.