Результати пошуку слова: Вгору

Земля у мерехтінні зривалась на диби, відлітала за бричкою і знову круто підводилась вгору. Тонко свиснула криця, і зразу ж вгору бризнула кров, зітхнувши, потоком полилась на траву. Все міцніше двиготіла дорога, підносячи вгору два крила пилу і низький стогін. «Чи то здалось?» Згодом чорні постаті підіймаються вгору.

– спитав Пав-лик зоолога, як тільки, залишивши рака-самітника з його актинією справляти новосілля, вони вирушили далі вгору по схилу підводної гори.  Мелькнула невелика акула, кинулась було навперейми цим незвичайним створінням, але зараз же, вигнувшись дугою, шугонула вгору, до світлих вод поверхні.

Сліпучий електричний вогник освітив рубку, схожу на частину труби тунелю з конусними стінами, що похило підіймається вгору. Через чверть години в глиб корабля, а точніше вгору, вирушила експедиція з шістьох чоловік. Лікар не відповів, й Інженер, звівши вгору очі, теж заціпенів.

І коли агенти охорони його гумової величності ведуть нащадка німецьких імператорів у масивні, монументальні ворота палацу, і коли вони його делікатно, коректно, але пильно й діловито обшукують, і коли він іде вгору парадною алеєю до будинку палацу, уста не перестають забуто, напружено боляче посвистувати.

Але тепер він дивився на все те, власне – на ту фреску, з зовсім нової позиції, бо ж він тепер дивився не вгору, а вниз, де й Авраам, і янгол, і ягнятко – все те копошилося догори ногами, стояло в ямі сторч головою. так пояснював собі цю нестачу малий Максим і намагався не дивитися вгору.

Репутацiя його йшла все вгору та вгору. I тi гiлки перед моїми очима росли, розпускали на всi боки зелене гiлля; дерево пiдiймалося вгору та вгору, цвiло перед моїми очима. На противнiм боцi новий дiм рiс вгору, а мiж двома молодими хазяйками в одному домi росла незгода. Вiн нахилив голову, насупив брови, пiдняв один палець вгору.

На екваторі тепле, а, значить, і легше повітря здіймається вгору, а на зміну йому з далеких країн Арктики повзуть важкі холодні маси. Це буде щось подібне до небесних “шахт”, закинутих вгору, в глиб повітряних просторів, щоб викачувати звідти енергію “блакитного вугілля”.

Сизий димок вився клубками вгору й курився, неначе синюватим серпанком, заплутуючись в важкому гіллі та листі. Час мені йти вгору, підніматися високо, як тілько мога! – І московитів він не побив, і козаками під Лубнами мало нашкодив, а вже кирпу дере вгору, задирає носа перед нами старими.

Следуйте за мной!… Юнак у френчі ліниво подивився знизу вгору і спокійно взявся знову до пляшки: –  Потім височенна ліщина колючого горіха, ялини, де-не-де берізки, берестина, черемха, перевиті ліанами дикого винограду та в’юнків, ішли вгору третім ярусом. Стежка йшла вгору та вгору.

А в той час титар, сивий аж білий, з довгими вусами, тричі навхрест підійняв вгору здоровий полив’яний червоний жбан сити, придержуючи зверху рукою хліб, котрим був накритий жбан. Він підняв руку вгору, ледве достав Балабушині плечі, піднявся навшпиньки й тричі поцілувався з Балабухою.