НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Старо-світські батюшки та матушки Posted on by / 0 Comment – загомоніли, прочумавшись, матушки.– Де вони їх в гаспида набрали взимку? … Я взимку трохи не вмираю з нудьги,– сказала Олеся.– Повмираєте й ви тутечки з нудьги.
Володимир Набоков – Лоліта Posted on by / 0 Comment В цiлому вона нiбито краще пристосувалась до свого оточення, нiж я в свiй час уявляв собi, споглядаючи свою розпещену дiвчинку-рабиню й тi рiзкi, як зап’ястки, примхливостi поведiнки, якими вона наївно щиголяла взимку в Калiфорнiї.
БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Людина біжить над прірвою Posted on by / 0 Comment Максим сидів на грубому пні й не міг вийти з дива: «Звідкіля взимку таке зелене лапате дерево?» Мовби велетенський платан а чи дуб розлого розкинув своє гілля і шумів, шумів. … зелена омела взимку на чорній сухій липі».
ТОЛСТОЙ Олекcій – Аеліта. Гіперболоїд інженера Гаріна Posted on by / 0 Comment Взимку ми мерзнемо в печерах. … Ось у них у Москві взимку морози досягають тридцяти градусів нижче нуля, вода, вихлюпнута з третього поверху, падає на тротуар кульками льоду.
АНДРІЯШИК Роман – Люди зі страху. В облозі Posted on by / 0 Comment Дорога надокучає, особливо взимку. … На тиждень мені передавали з дому вісемку олії, ворочок сиру, хлібину, прісних коржиків, які пахли кмином, і кілька яблук, а взимку – сушених слив.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Iван – Хмари Posted on by / 0 Comment Спасибi вашому батьковi, було як заїде до мене взимку або восени, їдучи з Полтави, то нi з ким було не вип’ю так усмак, як з ним. … А тепер часом восени та взимку, як настануть короткi днi, а вечори такi довгi, такi довгi, як море, то часом сумую при роботi.
Микола Хвильовий – Синi етюди Posted on by / 0 Comment У городi взимку холодно й голодно. … У церквi спiвали мелодiї з Леонтовича – кажуть, вiн загинув химерно однiєї зеленої ночi, а це було взимку, а його композицiї французькi дiти спiвають, а в нас у церквi, з ладаном.
НЕСТАЙКО Всеволод Зиновьевич – Тореадори з Васюкiвки Posted on by / 0 Comment Або на ту гору, з якої ми взимку на санчатах з’їжджаємо. … Взимку ходив босий, без шапки.
Ярослав ГАШЕК – ПРИГОДИ БРАВОГО ВОЯКА ШВЕЙКА Posted on by / 0 Comment Насправді було так: одного разу взимку сержантові не хотілось тягтися з ними по морозу аж до Пісека, і він у полях біля Ражиць відпустив їх, а для проформи пальнув з карабіна в повітря. … Він завжди запевняв, що не розуміє різниці між температурою влітку і взимку.
