Результати пошуку слова: Вон

Над верхньою губою в нього засіялися невеличкі вусики, та, на жаль, цю юнакову окрасу можна було помітити лише зблизька: вуса ще не наважились прибрати якогось певного кольору, і хоч Вацлав Веверка запевняв, ніби вони такі ж самі русяві, як і волосся, однак волосся його було явно темніше.

Ізіда точно передчувала, як воно і що буде. … Неофіційно ж Рацпроп приїздив слідом за своєю Антонідкою, бо вона щотижня відвідувала нашу найкращу перукарню, а Рацпроп ревнував дружину до всього на світі. … Я помітив, що люди люблять гру тільки доти, поки вона не зачіпає їх самих.

Таким чином, незважаючи на такий різноманітний характер діяльності офіцера, вона має одну суттєву особливість – надзвичайно міцний виховний і дидактичний відтінок. … Але з іншого боку, зміст і характер їх діяльності свідчать про те, що вони є Педагогами з великої літери. … Але в структурі вона залишається класичною.

запевнила вона.  … – розридалася вона не на жарт. … – звернулася вона до мене. … –  Вони, Жабцю, не знадобляться. … –  Вона чекає на тебе, от тільки закінчи навчання. … – Вони отруюють продукти. … Це вони. … Так само вони. … Навіщо вони це роблять? … І вона тривала. … Я відчинила, а вона на мій вигляд у крик.

Була вона господом улюблена. … Та й обличчя в її було таке, наче от вона се тiльки з церкви божої повернулася. … Любив вiн дуже i жiнку й дочку, та хотiв, щоб слухали вони його, не питаючи, не озиваючись. … Вона ж завсiди, було, погодиться, як вiн схоче; вона усе прийма. … Всiма, було, вона дiвчатами верховодить.

Через рік вона, разом з сімома іншими казками того ж автора, ввійшла до збірки під назвою «Казки матінки моєї Гуски, або ж Історії та оповідки минулих часів з повчальними висновками». … А вони ж жили й творили майже через двісті літ після Перро. … [9] Вона й слова не чула про королівську заборону прясти веретеном.

Тримаючи в руках свічник і прикриваючи долонею полум’я, що коливалося на свіжому протязі, вона скоса подивилася на пізнього гостя. … Чедові сподобалися і її жваві оченята і ледь помітний нахил голови, яким вона зустріла його перші слова. … Вона трішки шепелявила. … вона зробила рух, схожий на реверанс. 

На останнім місяці вагітності вона бігала, переплигувала через тини і, взагалі, майже не було помітно, що вона скоро стане матір’ю. … Вона з походження була (чоловіча лінія) сербіянка, хоч прізвище у неї було Локотош, що угорською мовою значить — « … По жіночій лінії вона була єврейкою і українкою.

Вона попрощалась зо мною і тихою ходою пішла по сходах в банк, де вона має службу. … Вид в дівчини трохи сільський; здоров'ям пашить од її міцної постаті; вона й на вдачу добра…» Ломицький заплющив очі і силкувався заснути, а сон його не брав. … Вона запросила мене до себе коли-небудь на чай, ввечері, просто, без церемонії.

Відтак побачили водянисто голубі очі дяка Григорія Комарницького, як вони йдуть: попереду з батогом у руці Петро Сахнюк, за ним похнюплена Катерина Сахнюківна з дитиною, а ззаду все ще заплакана, але зі скаменілим лицем, може, тому, що довкола багато було каміння, та й річка, яку переїхали, звалася Кам’янка, Явдоха Сахнюкова.