Результати пошуку слова: Вон

МАЙН Томас Рид – Морське вовченя

Posted on by / 0 Comment

Називаючи своє село тихим, я не помиляюсь, хоч воно й прагне називатися мирським портом. … Так воно й є насправді. … Вони називають мене «капітаном Форстером» або просто «капітаном», вважаючи, мабуть, що в селі тільки я один заслуговую на це прізвисько. … Можу навіть похвалитись, що вони мене люблять.

ВДОВИЧЕНКО Галина – Тамдевін

Posted on by / 0 Comment

Вона теж не пiдходить. … Побачив свою бабусю так чiтко, нiби вона була поруч. … Тримаючи на обличчi гiдну, як менi здавалося, усмiшку, й припускаючи, що збоку вона виглядає досить безпорадно, я просувалась до Олега. … Передала справи своїй помiчницi Свiтланi, тож два тижнi вона без мене протримається без проблем.

СКОРИН Игорь – Хлопці з карного розшуку

Posted on by / 0 Comment

Землю ледь припорошило снігом, а йому б, снігові тому, йти та йти – адже морози беруть такі, що пора Ангарі замерзнути, а вона почорніла, вкрилася, шугою і біжить собі та й біжить. … Хоч і сибіряки, а повідвикали за літо від холоднечі, та й налягла вона невчасно. … У міськкомі, біля роздягальні, вони побачили ще двох комсомольців.

ПЕТРОВ Всеволод – Спомини з часів української революції

Posted on by / 0 Comment

ЧАСТИНА I: ДО БЕРЕСТЕЙСЬКОГО МИРУ Замісць передмови Яке воно недавнє, а таке далеке здається оце минуле. … Вона займала найбільш глуху лісову закутину, так звану “Налібокську Пущу”, простором яких 900 до 1000 кв кільометрів поміж Німаном та Березиною. … Провірено варту, а коли показалося, що вона стоїть погано, змінено її українською.

БЄЛЯЄВ Олександр – Людина-амфібія

Posted on by / 0 Comment

Зморені працею і пекучим сонцем, вони переверталися, зітхали, скрикували у важкій дрімоті. … Можливо, вони бачили вві сні своїх ворогів – акул. … Воно було довгасте, без вилиць, з рівним носом і великими гарними очима, – … Вони пильнували і попереджали про небезпеку навіть тоді, коли його оповивав глибокий сон.

Михайло СТЕЛЬМАХ – Чотири броди

Posted on by / 0 Comment

Чи будуть довіку не як ношу, а як вдячність нести в душі свято і сум материнських очей і синівську вірність батькам, що шаблями вирубували новий час на чорних та ханських шляхах, щоб вони, ці шляхи, зосталися тільки полином пам’яті, а не шрамами сьогодення?.. … Вона ні разу в житті не проспала сонце.

КАТАЄНКО Кузьма – Живі зустрінуться

Posted on by / 0 Comment

Вони були з доброї породи кумиків, але проти Панича здавались нікчемними. … Вона хитнула головою, і в її маленьких вухах гойднулися великі золоті сережки – блискучі півмісяці. … Іванко стежив за нею, боячись проґавити мить, коли вона гляне в його бік. … – Ото надів, так іди собі, куди йшов,- знову вона скоромовкою,- бо нам ніколи.

САВЧЕНКО Володимир Іванович – Чорні зорі

Posted on by / 0 Comment

Воно закрило зірочку й зникло. … Степан Георгійович глянув угору й побачив у щілині купола тонку білясту смужку: вона нарощувалась у північному напрямі, повільно згасаючи на півдні. … Але ж вони давно вже-відлітали своє, потрапили в атмосферу й згоріли… Та й форму вони мали іншу…” Вже зовсім розвиднювалось.

ДМИТРО ЧИЖЕВСЬКИЙ – ФІЛОСОФІЯ СКОВОРОДИ

Posted on by / 0 Comment

Сам він згадував, що вже тоді вони з друзями збагнули-таки сенс стоїчної максими: «Ніколи не слід сподіватися на краще, аби не зазнати розчарування». … Вони навіть хотіли викинути частину книжок з гайдельберзької славістичної бібліотеки, що її він так наполегливо збирав. … «вона рухається в колі» 33.

МОЛДОВАН Валеріан Васильович – Риторика загальна та судова

Posted on by / 0 Comment

Але такі твори здавалися свіжими й чарівними, ніби щойно вилились із грудей: вони були наповнені життям, емоціями і, як творіння Фідіаса, не мали на собі жодних слідів різця . … У тих умовах вона не могла володіти творчою силою справжнього мистецтва, а оратору не знаходилося місця у державному житті.