РОЗДОБУДЬКО Ірен – Ґудзик Posted on by / 0 Comment Але якщо я був би екстрасенсом, міг би поклястися, що від світлини, яку я не випускав з рук, віяло теплом.
Володимир Дрозд – Катастрофа Posted on by / 0 Comment Головне ж, від того присуду віяло похмурою безвихіддю.
Галина Тарасюк – МИТАР ПЕЧЕР ГОСПОДНІХ Posted on by / 0 Comment від цих слів віяло трагічною романтикою сорокових, нездійсненною мрією батька Івана…
УЛЬЯНЕНКО Олесь – Жінка його мрії Posted on by / 0 Comment Але там лежала якась загадка, від якої віяло дикими і древніми пісками; ордища чужих почуттів і думок пролетіли з вжиканням металевих ос біля вуха.
ДЮРРЕНМАТТ Фрідріх – Суддя та його кат Posted on by / 0 Comment Фон Швенді помахав перед собою аркушем паперу, наче віялом, і відповів: –
ХЕМІНГУЕЙ Ернест – За річкою, в затінку дерев Posted on by / 0 Comment Поцілунок був довгий; вони стояли, пригорнувшись одне до одного, а з відчинених вікон, що виходили на Великий канал, віяло холодом.
ГЕРШТЕКЕР Фридрих – На дикому Заході Posted on by / 0 Comment Від пустки віяло чимось таким диким, моторошним, що Браун, який уже хотів переступити через повалений тин, зупинився й глянув на купку дерев неподалік, міркуючи, чи не краще переночувати в лісі, аніж у цій хаті, хоч і сухій, але такій непривітній.
Олесь Гончар – Берег Любові Posted on by / 0 Comment Віяло від неї певністю на всіх, по-домашньому тепліше ставало, коли старий порався десь на палубі, серед такелажу, заспокоювала сама Ягничева присутність, —
БЕРРОУЗ Эдгар – Повернення Тарзана Posted on by / 0 Comment Тарзан зауважив, що на ній була коштовна сукня, а від її стрункої гарної постаті віяло молодістю.
ШЕВЧУК Валерій – На полі смиреному Posted on by / 0 Comment Я сприймав тепло, яким віяло від вогню, і м'яка печаль повільно мене колисала.
