Результати пошуку слова: Глухо

АНДРУХОВИЧ Юрій – Дванадцять обручів

Posted on by / 0 Comment

Дальші кілька годин вони про щось розмовляли, усамітнившись у котрійсь із найдальших кімнат, при цьому він дуже дивувався власній простакуватій винахідливості, десятки разів примудряючись виводити їхню розмову з найбезнадійнішого глухого кута і знаходити якусь останню можливість для її продовження.

МИРНИЙ Панас – Серед степів

Posted on by / 0 Comment

– глухо одмовив чоловік і почав на шкапійчині чуба поправляти. … Тепер воно у вас чогось поривчато забилося, глухо, обрубо стука у вашу груднину, і його глухий бренькіт нудьгою обзивається у вашій душі. … Ви чуєте, як ваше серце б’ється об груди глухо, обрубо… А то що шумить?

ФРАНКО Iван Якович – Захар Беркут

Posted on by / 0 Comment

Але пусто і глухо було сьогодні в просторім боярськім домі. … Тільки земля, не знати чому, глухо стугоніла і стогнала: повітря, хоч ясне й погідне, тремтіло якимось дивним змішаним гомоном, від котрого дрож проймала й найсмілішого.

Сонце заходить – Андрій Чайковський

Posted on by / 0 Comment

З канцелярії послано до Глухова. … Далі йшла звичайна канцелярщина, а наостанку таке вирішення: піймати сотника Пилипа Жука і привести в кайданах до Глухова. … Мали забрати також Степаниду, бо про її красу говорили в Глухові. … Я був у Глухові.

ВЛАДКО Володимир – Нащадки скіфів

Posted on by / 0 Comment

Ось у чому полягає секрет глухої стіни! … Звук відлунювався глухо, потроху завмираючи, тривав кілька секунд і вже потім остаточно зникав. … Зібравши всі сили, Артем глухо відповів: – … Від глухого тупоту здригалася земля, коні мчали, не вибираючи шляху.

БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Сад Гетсиманський

Posted on by / 0 Comment

На цім місці стара мати здригнула, затиснувши папірець, наче їй справді вчувся крик того півня чорної, глухої ночі, що віщував зраду, чи дійшло до свідомості ім’я «Юда», при якому завжди стискалося її щире материнське серце. … Це був веселий анекдот… Жило на світі, в якомусь глухому селі, п’ять братів, дітей однієї матері.

Володимир Винниченко – Записки Кирпатого Мефістофеля

Posted on by / 0 Comment

Він одповідає помалу, глухо і теж, як мені вчувається, з насмішкою і стражданням. … Знов іде сторож, знову пильно придивляється й, нарешті, глухо питає: — … З вулиці час-од-часу глухо долітають дзвінки трамваїв. … Брязкітки бренькають на візничих конях глухо, меланхолійно; постаті й обриси предметів тануть у тумані.

УЛЬЯНЕНКО Олесь – Жінка його мрії

Posted on by / 0 Comment

Глухо і напівтемно тягнувся він Повітрофлотським, потім зупинився на роздоріжжі і повернув на Солом’янку. … – Тоді я глухонімий, – … – І щось дуже глухо. … Коли за тим зачинилися двері під’їзду, у майора упало серце, і він знову опинився у підвалі свого сумління, сирому і глухому.