Результати пошуку слова: Годі

Дак же він у тому не винен: за те, що він не покривав Романа, батько, мати й Зінько зненавиділи його, та й годі!.. … Як їде в город, у земське собраніє (бо він же там гласним), то так убереться в сюртука, що пан, та й годі! … — казав весело Копаниця.— Та це можна самими відбутками так зробити, що просто як панщина буде, та й годі!

– Да годі тобі розпитувать! … Годі вже вам гуторити про свої смутки. … Так не бере ж бо ніхто, та й годі! … – Ну, годі ж, годі вже про се! … На диво була в Череваня дочка, да й годі. … Лучче б уже одрізати попросту, да й годі. … – Годі ж уже про великі діла,- каже Сомко,- давайте ще про мали.

…ві, годівнику́ годівника́м знахідний годівника́ годівникі́в орудний годівнико́м годівника́ми місцевий на/у годівнико́ві, годівнику́ на/у годівника́х кличний годівнику́ годівники́ [рідко]

Часом мені навіть хочеться вивести її з рівноваги, а вона тільки сміється, та й годі. … Сумління — це лише фасад боягузтва, та й годі. … — Годі-бо! … Годі! … — Повернути власну молодість — значить просто повторити свої нерозважні вчинки, та й годі. … Ти просто хлопчисько-сердюк, та й годі.

 Годі говорити про воду!  … –  Ну, годі вже, старий, цього вступу, бо він знову ж таки скидається на образу моєї величності й аж ніяк не схожий на лестощі, – …  Годі вам сваритись у таку мить. … Годі! … Але годі вже розпатякувати! …  Годі, треба братися до діла. …  Годі!  … – Але годі про те.

Та годі вже! … Чого годі? … Кирило, та й годі. … Та годі вам за чортзна-що змагатись! … Та годі вам! … Годі, довольно! … А він, дурний, одно: давай, та й годі, вертай, що брав! … Годі вам, Свириде Петровичу, тепер зайцем бути, – … Та годі, не сердься; вже до вечерні дзвонять… (Хреститься). … Коли пляшка й чарка на столі, то й годі!

Зовсім опера, та й годі. … Годі! … Годі. … Та й годі. … Ну, і годі, не думати, не згадувати, знищити в душі, розтерти, як гидкою червака, витерти всякий слід. … Годі! … Може, годі вже? … — Годі! … Годі! … Годі! … Так дочка просто не прийняла старої матері, чи з сорому, чи з завзяття, тільки не прийняла, та й годі.

годівни́ця1 – іменник жіночого роду (пристрій) відмінок однина множина називний годівни́ця годівни́ці родовий годівни́ці годівни́ць давальний годівни́ці годівни́цям знахідний годівни́цю годівни́ці орудний годівни́цею годівни́цями місцевий на/у годівни́ці на/у годівни́цях кличний годівни́це* годівни́ці*

— На таке: якось воно буде,— говорить Тачинський,— розумному чоловікови годі спускатися. … На торг дівчат вести годі, а у хату ніхто путній не трафля-ється… … Тобі треба оженитися, тай годі… … Годі змалювати його почування і стан душі того вечера. … — Ми перерахувались, тай годі.

Годі, годі. … Торік годі було й думати просунутись уперед тим берегом, бо від перевалу до понтонного мосту вела лиш одна дорога, що десь на цілу милю була відкрита для обстрілу з кулеметів та гармат. … Годі, – … Отож годі було сказати щось певне. … натиснути курок, його так кидало вгору, що годі було й думати кудись поцілити.