Результати пошуку слова: Гринько

гринькове́цький – прикметник відмінок однина множина чол.

Гринько́ – множина називний Гринько́ Гриньки́ родовий Гринька́ Гринькі́в давальний Гринько́ві, Гриньку́ Гринька́м знахідний Гринька́ Гринькі́в орудний Гринько́м Гринька́ми місцевий при Гринько́ві, Гриньку́ при Гринька́х кличний Гриньку́, Гринько́ Гриньки́ *

Гринькі́в – іменник чоловічого роду (населений пункт в Україні) відмінок однина множина називний Гринькі́в родовий Гринько́ва давальний Гринько́ву знахідний Гринькі́в орудний Гринько́вом місцевий на/у Гринько́ві, по Гринько́ву кличний Гринько́ве*

Гринько В., студентка Жовнір М.

М., Гринько А.

Гринько та й Андрiй Малишко був тодi лише кандидатом… Лист схильний пояснити настроевiстю Олександра Петровича – вiн уже до нас приiхав увесь напружений, нервово виснажений, що на той час легко можна було зрозумiти».

Також серед українських педагогів-теоретиків цього часу необхідно відзначити С.Ф.Русову (1856-1940), серед практиків – наркома освіти українського радянського уряду Г.Ф.Гринько (1890-1938).

Гринько Дякун – був поранений 21 травня 1947 в Солонному в лісі біля Плоского (ділянка лісу – І.К.).