Результати пошуку слова: Густо
Ольга Кобилянська – «В неділю рано зілля копала»
Зеленіли смереки, ослонюючи і окидуючи густою тінню хату славної багачки, побожної і строгої господині Іванихи Дубихи. … А в неділю, свято, як зможу, буду як не густо, то бодай хоч зрідка з малою в тебе. … Проти неї їхав білою стежкою, кроком, на чорнім, як вуголь, густогривім коні Гриць із села Третівки.
Тимофій Гаврилів – ВИЙДИ І ВІЗЬМИ
сказав, пестячи черево із двома рядами пипок та плямистою шкірою, що ховалася з боків у густому хутрі. … А як славно щебетали птахи у густому листі! … Велосипед пливе по вкритій м’якою травою землі, оминаючи лайняки, яких сьогодні не так густо, як колись, коли вони з Матильдою наповнювали ними відра.
Нестайко Всеволод – Супер “Б” з “фрикадельками” (збірник)
– густо почервонів Гришка Гонобобель. … Туся й собі простягла руку і, ледь-ледь торкаючись густої шерсті, ніжно погладила Дейка. … Ляля глянула на Надю, потім на Тусю, густо почервоніла, хотіла щось сказати, але не сказала, взяла гроші й повільно пішла по коридору. … Ромчик густо–густо почервонів і опустив очі.
МИРНИЙ Панас – Хіба ревуть воли, як ясла повні
Таких парубків часто й густо можна зустріти по наших хуторах та селах. … Мабуть, ніхто не живе в тому палаці, бо й двір нерозчищений – заріс густою муравою. … Жахаючись тої страшної хуртовини, яка тоді часто й густо підіймалася, материне серце боялося, щоб Івась у іграшках, бува, не привчився до неї.