БІЛИК Іван – Золотий Ра
Мій гість пожвавішав – десь–то я зачепив болючу струнку в його душі. … Мені майнуло в голові, що він десь–то має себе за найщасливішого серед смертних, можливо, навіть і не вірить у свою власну смерть. … Якщо воєвода зазнає десь поразки, то ганьба впаде лише на його голову й винен за ту поразку буде тільки він.