Результати пошуку слова: Дивно
БЕЛЕНТАЙН Роберт – Кораловий острів
На тих островах панує вічне літо, дерева цілісінький рік рясніють соковитими плодами, майже завжди стоїть чудове підсоння, але, хоч як то дивно, мешканці їхні й досі живуть у темряві дикунства. … Звичайно, Пітер жартував, а проте, хоч як дивно, то була правда. … Дивно, що досі мені не спало таке на думку.
БОЙЧУК Богдан – Краєвиди підглядника
Але все це було дивно пропорційне й мало своєрідну красу. … А ще більше дивно. … – Чому дивно? … Мене дивно зворушувала її байдужість, але цього було замало, щоб кинутися до неї і вхопити в обійми. … Я ніяк не міг збагнути цього дивного почуття. … Чи не дивно то! … – Це справді дивно. … Була така ніжна, що мені стало дивно й тепло.
Едгар Аллан По – Оповідь Артура Гордона Піма
Та хоч як це дивно, човен тримався прямо, і помалу я трохи заспокоївся і прийшов до тями. … Дивно, що моя любов до морських мандрів найдужче пробуджувалася тоді, коли він описував випадки найжахливіших страждань і розпачу. … Далебі, я мало не зареготав, побачивши, як дивно повівся старий джентльмен, діставши цю промовисту відсіч.
СМIЛЯНСЬКИЙ Леонiд – Михайло Коцюбинський
Ще в дорозi вони нахвалялися Чикаленковi, що обов’язково визволять Коцюбинського з його дивної самiтностi. … А тепер ще ця тривога, викликана його дивною вiдсутнiстю. … А її в гiмназiї вважають за одного з найсуворiших педагогiв… Причому думають, що вона цiлком вiддана начальству й своїй роботi – Дивно… –
Юрій Горліс-Горський – Холодний Яр
На тлі холодноярського лісу, між чорними жупанами, киреями, дубленими кожухами, було якось дивно бачити цю групу вояків ультра-європейського вигляду. … Було якось дивно, що цей Богданів Суботів з “церквою-домовиною” – … Широко відкриті, сухі застиглі в якомусь дивному виразі очі – втоплені в обличчі мертвого сина…
ШЕВЧУК Валерій – Птахи з невидимого острова
дивно йому було тут жити!… На вежі стовбичило двоє вояків; сьогодні вони змінили зелену одежу на червону і світилися яскравими плямами, нерушні й закам’янілі. … – Мені дивно, – … Але я й так боюся – так дивно у вашому домі, так тихо! … – Дивно мені на вашу наївність, пане. … хід у світ дивного росту та весни.