ВОВЧОК Марко – Сестра
Джергочуть коло мене, а мені вже так жалко, що й словечка не скажу; за слізоньками світу божого не бачу! … І братової жалко стало. … – Кажіть йому, що дуже мене жалко і ного, і діток, і серце моє в'яне… а вже до його не вернусь! … що мене кидає, як лихого пана, що їй не жалко, то й я одцураюсь її!» –