ВОВЧОК Марко – Два сини Posted on by / 0 Comment Де то вже, хоч жалко, не жалко, а треба впинить: і пострахаєш, було, і покрикнеш на його… Василько меншенький, а навчає старшого брата.
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Роксолана Posted on by / 0 Comment Тебе са царско свьршило, Земя ште турска да стане, Та ми е білко й жалко, Вів турски ріце шта падне. … Не жалко йому було ні вбитих ворогів, ні власних воїнів, що гинули не так у битвах, як од виснаження, від холоду й голоду, він небезпек тяжкої путі й суворих країв, у які заглиблювався султан.
Улас Самчук – Волинь Posted on by / 0 Comment Володьковi i жалко, i разом аж смiшно. … Жалко й обидно. … Чорт з мукою, а жiнки жалко. … Якого чорта халяву свою з рiдкими вусами дереш… Волинь ти лаєш, Хахландiю розносиш… А зря… Жалко, чорт бери, що топчется ти тут своїми клишавими лапами.
Юрій Яновський – ВЕРШНИКИ Posted on by / 0 Comment На дядькові гроші в семінарії вчився, рибалка з нього був ніякий, а й його жалко, не чути за нього давно, і Панаса не чути, та й Андрія, мабуть, убито, бо снився під вінцем. … мені тебе жалко було брати з собою»).
КАТАЄНКО Кузьма – Живі зустрінуться Posted on by / 0 Comment Дочку жалко. … Тільки її й жалко. … – їй просто хліба жалко.
ТОЛКІН Джон Роналд Руел – Дві Вежі – Володар Перснів-2 Posted on by / 0 Comment А Фродо виразно згадалося давнє: «Як усе-таки жалко, що Більбо не зарубав цього мерзотника, коли була така зручна нагода! … – Жалко, говориш? … Я побачив його, і мені його жалко.
Євпраксія – Загребельний Павло Posted on by / 0 Comment Не знала, як те робиться, та й жалко себе стало. … По Ростиславу теж плакав гірко весь люд київський, бо завжди жалко молодого життя.
ЗАРУДНИЙ Микола Якович – На білому світі Posted on by / 0 Comment Йому раптом стає жалко цього бородатого чоловіка, якого ніхто не любить у селі. … – Всі, всі проти мене,- скаржиться Семен Федорович, і йому до сліз стає жалко самого себе. … Так жалко було… –
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Iван – Хмари Posted on by / 0 Comment По тiм боцi вогонь горить, По цiм боцi жарко: Як поїду з Масюкiвки, Комусь буде жалко. … А Галя довгим, жалiбним поглядом подивилась на Радюка й дуже виразно вимовляла: "Комусь буде жалко, комусь буде жалко!" По тiм боцi вогонь горить, По цiм боцi душно Як поїду з Масюкiвки, Комусь буде скучно.
