Результати пошуку слова: Журно

Бальтазар журно похитав головою.

Журно похитав головою.

Бабуня журно захитала головою: –

Фатіма затягнула зубами вузол і журно похитала головою.

Він відцвів, відшумів, як оці дерева, що журно губили листя.

Вранці ми спимо довго й безжурно. Через це не віриться, що десь є галасливі, грюкітні міста, трамваї, суди, тюрми; ввесь світ уявляється сонним, з прижмуреними очима, в сонці й безжурности. Але зупиняється, деякий час стоїть журно й повільно сходить униз, простуючи до тротуару.

П’ятий – той, що у френчі й галіфе кольору кави – пристав у дорозі до веселої; безжурної компанії. Аж самому стало себе шкода, шкода того безжурного, молодого, веселого обличчя, що колись зводило дівчат з розуму. І по хвилині журно: – – А не ідуть, то пішки йдуть, а коні за поводи ведуть, от і припізнились… І сміялась безжурно.

Куди ж діватися… Максим журно дивився на них.

Очі, глибоко запалі, у вінцях сірих зморщок, журно пестили мій недокінчений етюд.

Мовчан),осінь журнолика (В. Шевченко);Ось недавно ж, либонь, починався струмок твого дитинства, спокійний, сонцем освітлений, починався радісно й безжурно (Є.