Результати пошуку слова: Завірюха

Тоді ми ще не знали, що до Єлисаветграда вже прибули командувач Чорноморської повстанчої групи, полковник Армії УНР Гамалій та його начальник штабу Завірюха – прибули для організації загального повстання і вже шукали до нас найкоротших стежок. –  Сотник Завірюха, – Веди нас до загону, сотник Завірюха має серйозну розмову.

В тому будинку жив з родиною наглядач маяка Дмитро Пилипович Завірюха. –  А я – Марко Завірюха. –  Юнга з шхуни «Колумб», Марко Завірюха. Це був восьмилітній Грицько Завірюха, син доглядача маяка на Лебединому острові. –  Марко Завірюха, зайдіть сюди, – Марко Завірюха, може, ви зараз згодні говорити?

Силу його під’їхала важка, несподівана туга; думки помутилися, куйовдились у голові без порядку, як завірюха зимою… Не пам’ятав він, що думав; не почував, як тяжко стогнав… – – схопиться яка завірюха з башею або з татарвою, та замче її ясного сокола ббзна за який край світа, –

шару́га – іменник жіночого роду (завірюха) відмінок однина множина називний шару́га шару́ги родовий шару́ги шару́г давальний шару́зі шару́гам знахідний шару́гу шару́ги орудний шару́гою шару́гами місцевий на/у шару́зі на/у шару́гах кличний шару́го* шару́ги* [діал.]

ві́хало – іменник середнього роду (завірюха) відмінок однина множина називний ві́хало ві́хала родовий ві́хала ві́хал давальний ві́халу ві́халам знахідний ві́хало ві́хала орудний ві́халом ві́халами місцевий на/у ві́халі на/у ві́халах кличний ві́хало* ві́хала* [діал.]

охи́за – іменник жіночого роду (завірюха з мокрим снігом) відмінок однина множина називний охи́за охи́зи родовий охи́зи охи́з давальний охи́зі охи́зам знахідний охи́зу охи́зи орудний охи́зою охи́зами місцевий на/в охи́зі на/в охи́зах кличний охи́зо* охи́зи* [діал.]

Безжалісна завірюха била у обличчя і валила з ніг. Якби не ота клята завірюха! Завірюха трохи спала.

То знов лагодить щось коло плота, аби його завірюха і сніги не звалили взимі до землі, то знов покопує шанці по полях, щоби в дощових часах не перепоювалася земля надмірно водою, то знов бере сокиру в руки… Все хоче лишити татові в порядку, як піде, бо… може, ніколи не поверне!

твердині Києва, зірвалася велика бойова завірюха: десь близько, раз-у-раз гупали гармати і вибухи гранатів гучко відбивалися в середині Арсеналу; там же стріляли скоростріли і без окремих згуків, як шум кипячої води, тріскотіли кріси.