Петро Немировський – ВБИВСТВО НА ЕММОНС АВЕНЮ
2 Такий стан дивної роздвоєності, одначе, — … Весь цей гамір, і тріскіт, і вечірній дзвін — попри всю свою чудову фактуру — зараз не мали для Якоба ані найменшої літературної цінності. … Сподівався у такий, чисто механічний, спосіб вирватися з небуття. … В роті з’явився солонуватий присмак, такий смак у крові.