Валеріян Підмогильний – НЕВЕЛИЧКА ДРАМА Posted on by / 0 Comment Квіти, прислані їй останнього разу, вже встигли зів’яти, і вона викинула їх, усохлі, з гнівом, вона навіть кошика спалила, а все ж у її грудях лишилась їх біла присутність, як необорна спрага.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Над Чорним морем Posted on by / 0 Comment Рум'янці на щоках зів'яли, як в'януть квітки на пекучому сонці.
УЛЬЯНЕНКО Олесь – Жінка його мрії Posted on by / 0 Comment Лишався один потрісканий бетон, червона цегла з чорними пуками зів’ялої трави.
Дмитро Білий – ЗАЛОЖНА ДУША Posted on by / 0 Comment Оксана стрепенулася, відчувши на плечі чиюсь руку — над нею схилилося немолоде жіноче обличчя, на якому ще лишилися сліди зів’ялої краси.
Загребельний Павло Архипович – З погляду вічності Posted on by / 0 Comment Десь палили вже листя в садах і зів'ялі від перших приморозків трави.
Ольга Кобилянська – «В неділю рано зілля копала» Posted on by / 0 Comment Тетяна, мов холодною водою обілляна, з неописано прикрим почуттям упокорення і пониження вертає зів’ялим кроком назад.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Князь Єремія Вишневецький Posted on by / 0 Comment Він неначе тільки що зірвав з великою труднотою пишну квітку, що росла десь високо на небезпечних скелях, намилувався нею досхочу, випив з неї пахощі і – потім кинув її на стежку, як зів'ялу й непотрібну.
ЛЕМ Станіслав – Соляріс Posted on by / 0 Comment Він працює над цим,- безбарвним голосом промовив Снаут, згорбившись весь і аж наче зів’явши.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Старо-світські батюшки та матушки Posted on by / 0 Comment Вона зів'яла, зсохла, як билина в спеку; лице зблідло, помарніло, аж зчорніло; щоки опали, ясні очі неначе погасли.
БЕРРОУЗ Эдгар – Повернення Тарзана Posted on by / 0 Comment Їх оточували зівсебіч – із заходу, сходу, півдня й півцочі.
