РУСТАВЕЛІ Шота – Витязь у тигровій шкурі
Сміючись, Асмат виходить, розчиняє саду дверця, Мовить: «Вийняла хоробро я колючку з твого серця,- Глянь піди, як розцвітає брость трояндова тепер ця!» Розсуває діва тихо пишний килим між колон. … Переді мною – дім з колонами кружганку; Місяць ллє у сад проміння, осяваючи альтанку, Де сидить вона, сховавшись в зеленавому серпанку.