Результати пошуку слова: Косар
Улас Самчук – Волинь
Косарi з’являються разом зi сонцем, вони переважно босi, колошнi їх штанiв по колiна закачанi, одягнутi у самi сорочки, на головi або бриль солом’яний, або якийсь старий, пiм’ятий кашкет. … Овес чекає косаря. … Косарi рiвно виводять свої покоси вiд межi до межi. … – озивається кожний, що порiвняється з косарями.- Як косилося?
Михайло СТЕЛЬМАХ – Щедрий вечір
На городах ще вилежується туман, десь бiля бондарської криницi його розкльовують пiвнi, а за пiвнями косар клепає косу, а за косарем на левадi озивається деркач, а за ним з самої дороги виходить сонце, i придорожня верба розкошує у його коронi. … – То щасти тобi доля бути гарним женцем, i косарем, i орачем, i сiячем, –
Олесь Гончар – Твоя зоря
Виступає пас немало — Аж дванадцять косарів!.. … десь аж під небосхилом можуть собі вільно вганятися в буйну рослинність наші зрошені потом косарі… … — озирнеться котрийсь із косарів. … Або під час жнив іноді зупиниться край ниви й спідлоба спостерігає, як наші найкращі тернівщанські косарі — Яроші, батько й сини, —
БАРКА Василь – Жовтий князь
Він – косар; наймався в містечку і коло залізниці: ростиння вибивати. … Згадуючи про косаря, попрямував до його садиби – не впізнати місця! … Мов косарі-крадіжники, поспішаючи, кладуть колосся чужої ниви, так кулеметники стріляниною косили ряди селян. … Писав косар, Калинчак – він і обіцявся сповістити, як тільки натрапить на заробіток.