Результати пошуку слова: Коти

множина називний Кіт Коти́ родовий Кота́ Коті́в давальний Кото́ві, Коту́ Кота́м знахідний Кота́ Коті́в орудний Кото́м Кота́ми місцевий при Кото́ві, Коті́ при Кота́х кличний Ко́те, Кіт Коти́ *

Гарба продовжує котитися і скрипіти далі. … Олена заспокоювала і говорила, що ніякого діда і розбійника немає і що під піччю на тепленькому спить котик-мурчик. … На Ташані голубів лід, тріщав і лопався від морозу, вітер злизував на ньому сніжок, порошив очі; із Беєвої гори червоною діжею котився місяць, бризкав іскрами на білі замети.

Нащо от хазяйка – у добрi та в достатках, а й та скаржиться на свою долю, нарiкає на неї… Життя – як те колесо котить: того униз несе, другого угору пiдiймає, щоб знову у землю втоптати… Де ж те щастя та доля, що ждеш й дожидаєшся, залучиш на хвилину, а там… тiльки натомиш себе дурними надiями?

Котивсь зеленими царинками([3]), … з-за Ігриця оксамитовим гулом котився грім. … Іван гнав тепер вниз, без тями, наосліп, рвав зрадливі обійми ожин, ламав сухі гіллячки, котився по слизьких мхах і з жахом чув, що за ним щось женеться. … Вівці сивим туманом котились попід ногами, а далі пропадали й вони.

Ліна котила візок. … Поглянь-но, котику, оце-то машина! … невдоволено мурмотів "котик".   … Червоним було б краще, котику! … – похмуро буркнув "котик".   … Беззвучно котився по килиму. … Лише сльози котилися струмком. … Але ж коти – досить охайні й приємні тварини, – … Котись!

промимрив приголомшений Фізик, услухаючись у безперервний звук, що спадав згори й котився яром. … Мовчки поминули пасмо найвищих пагорбів, уже по другий бік струмка, і, побачивши осяйні дис» ки, які котилися до наступного гаю, залягли. … Координатор увімкнув задню передачу, й всюдихід почав котитися назад.

Вітер подув з ріки, що чавунною почварою виповзала з-за мосту, і на воду не потрапляло світло, лише від недалекого мегаполіса били прожектори, і тому гирлище, розірване пляжами, котило німо й уперто, зі смертельною нахабністю. … Перламутрові хмари котилися над їхніми головами.

Син сонячного Палермо чи, може, Венеції – син далекої легендарної Італії, витиснутий геть із колони, що котилася бруком і в якій він ішов автоматично, – … Соломон відсапнувся, але, не чекаючи відповіді, рухнув далі – мовби котився з гори: – … Максим тільки котився в ньому, як колода на воді.

М’яч ледве котився по полю, застрягаючи в калюжах. … Не можу сказати, що в мене на душі не шкребли жахливі коти. … Вона сторчголов котилася дерев’яними сходами в Дорі, зривалась у гірські річки, послизнувшись на каменях, у дитинстві я сам бачив, як вона розбила коліно, не добігши до автобуса.

низ живота їй цнотливо затуляв розпластаний, густо заштрихований котик – ну, з котиком усе було ясно, котиком був вiн сам (“Ось тут ти й попалась! … тiльки на шкiц дивлячись, подумала, внутрiшньо здригнувшись: а що, як котик, вигнувши спинку, раптом вiзьме та вгородить туди пазурi?…);