Любко Дереш – Намір!
Наша хата в селі була крайньою, далі кілька людських наділів і безкраї колгоспні лани. … Наді мною нависало відчуття якоїсь несосвітенної ілюзії, омани зору — здавалося, от-от — і я виявлю, що надів на праву ногу лівий шкар, а на ліву — правий. … Десь дуже далеко, з крайнього бару в Тернополі, ледь-ледь дочувалася музика.