ШТЕПА Павло – Московство Posted on by / 0 Comment Решту розкрадало начальство – від постачальних складів до кухарів. … Кухаренка: «Переписав оце свою «Слєпую» та й плачу над нею; який мене чорт спіткав, що я оце сповідаюся кацапам черствим кацапським словом.
Ольга Кобилянська – Через кладку Posted on by / 0 Comment Вона в домі панства Маріянів, тето, товаришка чи радше гувернантка панни Ірини; від часу до часу ключницею, в потребі доглядає й хорих, а часом, здається, не буде й без того, щоб не виручила й кухарку, як та надто обтяжена працею.
Улас Самчук – Волинь Posted on by / 0 Comment Класи, коридори, дроворуби, кухарка Грущиха i навiть е-е – Михайло Петрович “вєлiкiй прiкмєтнiк” – … Кожна кухарка – мало не мiнiстр.
Володимир Малик – ШОВКОВИЙ ШНУРОК Posted on by / 0 Comment Крім того, разом із військом у похід пішло превелике множество невійськового люду — візників, погоничів худоби, кухарів, маркітантів, цирульників… … До вікна підбіг у білому кухарському ковпаку Ян Кульчек. … На кухні кухарі почали готувати для прибулих вечерю.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Iван – Хмари Posted on by / 0 Comment – В нас так менi вже обридли тi кухарськi солодкi та легесенькi, нiби повiтрянi пирiжки та кухарська одноманiтна страва! … Але вам не доведеться полуднувать цiлу нiч, бо мiй кухар готує для вас добру вечерю, –
Любко Дереш – Намір! Posted on by / 0 Comment Фінська зупа з лососем (шеф-кухаря Михайла її навчив готувати вчитель-фін, дивовижна страва, але її куштувало всього чотири людини, включаючи мене та нашого шефа Грицька. … П’ятого дня, в понеділок, кухар Михась послав мене у справі сирників до приватного підприємця Зайця В.П.
ХЕМІНГУЕЙ Ернест – За річкою, в затінку дерев Posted on by / 0 Comment – Кухаря ресторану «Маніфік» ми зробили Командором. … – Сніданок подавав сам кухар.
Олесь Гончар – Твоя зоря Posted on by / 0 Comment За висловом однієї з кухарок, до душі йому тут тільки їжаки, що вночі вилазять на подвір'я таборища погратися, — … кухарки милуються: тепер рідко так носять, скоріш самі себе обтинають, стають як покритки…
ШЕВЧУК Валерій – На полі смиреному Posted on by / 0 Comment Ницих же він відводить сюди… Він знову звів сокиру, і це був такий удар, що сокира, перебивши колодку, врізалася у мерзлу землю… Цю розмову підслухав я, раб божий Семен, автор цих записок, прийшовши під той час до свого приятеля, кухаря Спиридона.
