Skip to content Іван Мартинович!» А він, ледачий, з усіма обнімається, да братається, да горілкою поїть… – …
– Ледачу ж вибрав він дорогу – каже Шрам. …
Яку б кару ледачому пакосни. …
У того й думка, й серце у законі господньому, поучається він закону божому день і ніч, а в такого ледачого, як я, хоч би думка і так і сяк, так серце не туди тягне… – Недоля не бачить, з ким їй жартувати, А люде хоч бачать, та людям не жаль: “Нехай,- кажуть,- гине ледача дитина, Коли не зуміла себе шанувать”. …
Туркеня дрімала, Дрімав у гаремі ледачий султан. …
Та ще й Ґонту зневажає, Ледаче ледащо! …
За вихилясами придан, За зиком та за сміхом Ніхто й не бачив, як проїхав Той управитель, лях ледачий. Розповідаючи про доброго, роботящого і справедливого героя, що врешті–решт перемагає лихого, ледачого й несправедливого, невідомий автор казки, безперечно, хотів поставити його за приклад своєму слухачеві. …
Любі діти, думав я, думав, кого посадити на королівський трон, і вирішив – той із вас буде королем, хто най ледачіший. Недурно сказано: ледача та дитина, которої батько не вчив! …
Батькові і матері слухняний, старшим себе покірний, меж товариством друзяка, ні півслова ніколи не збрехав, горілки не впивавсь і п’яниць не терпів, з ледачими не водивсь, а до церкви? …
А молоде, дурне, попадеться ледачим людям, наведуть на усе злеє. 