СТАСЬ Анатолий – Сріблясте марево
Схиливши набік розчесану на проділ голову, він дбайливо розгладжував долонями чорне сукно, змахував щіткою невидимі порошинки з оксамитових комірів, любовно вирівнював кожну складку, перш ніж заховати мундир або шинель у чемодан. … Ризикував Гольбах, звичайно, не з Любові до шарфю-рера, а заради паперів Крилача.