БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Людина біжить над прірвою
Максим поклав ручку і, склавши руки на столі, відпочивав – сидів нерухомо теж, ліньки було поворухнути й найменшим м’язком. … – хотів аж скрикнути Максим глумливо, але не скрикнув – далебі, було ліньки. … Було вже ліньки розплющити очі, поворушити хоч одним м’язком. … Було млосно й ліньки навіть думати – що ж далі?