Skip to content Митрополит був здоровий, кремезний дiд з червоним лицем, але, йдучи на сходах, вiн удавав такого в'ялого, такого старого, такого аскета безсильного, що, здається, його архiмандрити не вели, а мусили нести. Добре ти дбай — Нам солодкі меди, оковиту горілку ще підсипай, Сього козака, пресучого сина, у потилицю з хати випихай: Бо десь він по винницях, по броварнях валявся, Опалився, ошарпався, обідрався, До нас прийшов добувати, А в іншу корчму буде нести пропивати”. 