Ці новітні та-чапки виходили з-під рук майстрів десь у Чаричанці, у Нехворощі, Кобеляках або і в самій Полтаві, десь там у кузнях кували для них ресори, гнули обіддя коліс, малювали червоне трояндове квіття по смоляно-чорному лакованому тлі!
У той час, як запорожці вели ці переговори в головній квартирі шведського короля, запорозький загін розбив військове з’єднання московського генерала Шаумбурга під містечком Нехворощею й доставив Карлу XII кілька сот полонених.
Відплачуючи за руйнування Дніпрових міст, татари в січні 1696 року великою силою наскочили на Гетьманщину, сплюндрували всі села понад Ореллю й Дніпром, і, перекинувшись за Ворсклу, почали добувати Нехворощу.
– сотником орлянським за сто, Бобачевський – сотником царичанським всього за шістдесят, Колесник Прокоп’їв – сотником нехворощанським за тридцять карбованців, Шикаревич – хмілевським сотником за два срібних кубки.