Skip to content …мисник голову свою козацьку молодецьку ховає, Тоді два ляхи, дуки-срібляники, на його поглядали, З його насміхали, А третій, Гаврило Довгополенко Переяславський, був обачний: Із кармана людську денежку виймав, Насті кабашній до рук добре оддавав, А ще стиха словами промовляв: “Гей, — і я, зіщулений, змалілий, але таки не розчавлений, хвалив себе, що наука Петра Степановича не пішла в ліси, на цей раз єфрейтори голими руками мене не візьмуть; я буду обачний, я буду мудрий, я матиму четверо очей та безліч вух, я буду носити в собі вагу, на якій буду зважувати… 