ОКОЛІТЕНКО Наталя – Крок вікінга Posted on by / 0 Comment Біла мавпа показувала язика, розтягувала в глумливій посмішці безгубий рот; її карикатурно-людське обличчя надималося й опадало, немов гумове.
ГЛАДУН Ярослав – Лiкарськi рослини Прикарпаття Posted on by / 0 Comment Листки невеликі, яйцевидні, чергові, на зиму опадають.
Михайло СТЕЛЬМАХ – Чотири броди Posted on by / 0 Comment Високо в небі сумовито проквилив шуліка, а над м’яким золотом нив нерівне, по-чаїному, підіймалися-опадали крила косарок і до самого неба строкато цвіли постаті жниць, біля них на очах виростали ошатні чубаті полукіпки.
СТАСЬ Анатолий – Сріблясте марево Posted on by / 0 Comment Жермен притулилася до Галеє-вого плеча, її тіпав дрож, розширені очі з жахом дивилися на чорну хмару, що поволі опадала над зеленим закутком району Вернад, *
АДАМОВ Григорий Борисович – Таємниця двох океанів Posted on by / 0 Comment Всі ці зміни викликаються різними порами року, напрямом та силою вітрів, тиском атмосфери, кількістю плавучої криги й льодяних гір, кількістю опадів і рядом інших причин, не завжди, проте, достатньо вивчених і навіть не завжди відомих.
Крістоф Рансмайр – Останній світ Posted on by / 0 Comment Потім умирущі слимаки почали опадати – вони осувалися, сповзали, хутко поспішали в обіймах один одного вниз, очищаючи камінь.
ШЕВЧУК Валерий Александрович – Срібне молоко Posted on by / 0 Comment …тини, загорожі ніби повільно кружляли, а може, все це йшло від дивовижної, рівної, але широкої мелодії й отих цілком поганських пісенних вихлипів, зльотів, вивищень та опадань, які з’єднувались у дивовижній сполуці.
Загребельний Павло Архипович – З погляду вічності Posted on by / 0 Comment …катапульти, я летів довго й повільно, танк уже вибрався з баюри й гнав далі, а я ще й досі летів разом з деревами, які підстрибнули було догори разом зі мною, а тепер повільно опадали на землю, змикаючи наді мною свої високі верховіття.
ЩЕРБАКОВ Володимир – Сім стихій Posted on by / 0 Comment Зеленкувато-голубе вогненне проміння розбігалося по всьому небесному склепінню, мовби нашукуючи когось: шайтана, жар-птицю, крилатого огиря… Промені почергово спалахували, розширювалися; крутилися, мов веретено, гублячи вогненне оперення; як із жар-птиці, опадало з них яскраве пір’я і світлий пух.
