Микола Хвильовий – Синi етюди Posted on by / 0 Comment Коли твiй човен покинув осоння й захлюпотiв пiд парасолями старої лапастої верби (верба самотньо маячить серед глухої дичавини комишiв), тодi ти помiчаєш раптом, що небо нiколи не буває таке хрустально-голубе, як у серпнi.
ГОМЕР – Одіссея Posted on by / 0 Comment Тут ось, під вільним осонням, на зрівняній гладко площадці Грона сушились на сонці, а там виноград ще збирали; 125] Тут же й давили його; цвітіння скінчивши, отут він Щойно лише наливався, а там починав червоніти.
