БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Людина біжить над прірвою

«Хтось десь усе поперекручував. –  Де «ось»? – А то пересядеш ось!.. Таж ліс осьдеось – рукою дістати. Максим побіг уздовж вулиці, а хтось десь несамовито матюкався й кричав: – Став і стояв біля якогось дерева, широко розкривши рота, з викоченими в темряву очима, що випирали йому з орбіт від перевтоми, і тільки тяжко дихав.

Олесь Гончар – Твоя зоря

Знову стюардеса сягнистим кроком іде ось упродовж салону, після розмови з тим похмурим типом мовчки й поквапом проходить повз нас до пілотської кабіни, і вже на щойно усміхнених устах застигла лиш подоба усмішки, позбавлена чару й тепла і навіть з тінню смутної якоїсь тривоги.

Стендаль – Червоне і чорне

Ось де найяскравіше виявилась вся самовпевненість Жюльєна. Досить лише глянути на нього, і він завжди знайде щось приємне і навіть дотепне сказати вам. — сказала Матильда.— Викиньте мотузку,— додала вона спокійно.— Бо важко буде щось заперечити, коли помітять, що вона висить з вікна.

БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Сад Гетсиманський

Хтось десь недвозначно засміявся. він чогось жде. На цитриновій латочці неба вечірнього, на латочці, розграфленій млиновим решетом, ген за ліловими дахами гойдається суха вершинка якогось деревця. А там щось зроблено… Щось десь діється, готуючи йому удар, несподіваний і неуявний.

Германа Гессе – Гра в бісер

І ось настав день, коли Кнехт дістав звістку про смерть старого Магістра. Ось де підвалина духовного життя країни, а не в наших семінарах чи Грі в бісер. Ось деякі з тих вражень і думок, що мимоволі виникають уже під час першого ознайомлення з Вашим листом. Може, ти бачив котрогось бога чи зустрів когось із демонів

Михайло Старицький – ОСТАННІ ОРЛИ

Той Понятовський ось де в мене сидить! Йому хотілося визначити якось, де вони знаходяться. Воєйков обернувся до обозного і, піднявши догори палець, подивився на всіх таким поглядом, який ніби промовляв: «Слухайте, ось де істина!» Потім уголос сказав, з жалем розводячи руками: —

ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Диво

І ось демони протиріччя розривають йому душу. Таке щось: «А се ми, полочани, всі добрії люди і малі не сміємо…» Мовляв, хай старші тузяються, а ми, малі, подивимось, Чи можна там буде щось усмикнути та вскубнути. Про мене повинні казати: «Ось державний радник Вассеркампф». Ось де межа влади: вільна людина.

ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Роксолана

Ось де жінка відчувала, яке прокляття – її тіло, ось де хотіла коли й не злетіти пташкою у небо, то бодай провалитися в землю, хоч, мабуть, і в цій землі не порятуєшся від отих поглядів, від отих страшних очей. І коли при погляді на гордого Мустафу мимоволі хотілося вигукнути: «Ось іде майбутній султан!» – Ось де жах!

Олесь Гончар – ЛЮДИНА І ЗБРОЯ

Десь ось вище коліна. Але це все не тільки тому, що закохався… Рось дечому навчила мене, хлопці: жив, бачу, не так, як мусив би жити. — Ось де нам треба було танкодроми робити! — Діждемось вечора — побачимо. Він же в мене, знаєте, який бойовий, та ще й комуніст, він і в Берліні побудеось побачите!

Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня

Обійдемось без тебе, — — Чи діждемось його? Ось де тепер і твоє місце, широке, як світ. — Ось де будинок відпочинку побудуємо. Ось де їхні пости стояли, — «Так ось де ти воюєш! Обійдемось і без Пантелія. І хоча поліцай нічого не побачив, але повірив, що йде хтось із своїх. — А може й діждемось її, — Ось де їх будуть розстрілювати.