Результати пошуку слова: Плач

Спасокукоцький тяжко зітхнув і, мало не плачучи, сказав: – … Так плачуть тільки ті, хто рідко плаче й соромиться своїх сліз. … Так плачуть самотні й горді люди. … І хоча Вовка, втративши будь-яку гордість, намагався виправдатися, доводив, що це випадково, що він не винен, і навіть, мало не плачучи, присягався: «Я більше не буду», –

зайшлася я плачем. … Малино, не плач. … –  Це не я плачу, а вся група, – … Я в плач і верещу: «Ти, збоченцю!» – … –  Сильно плаче? … –  Потім не плач, що нікого не маєш. … –  Я завжди плачу від шампанського. … Я плачу тільки від підробок. … Десь віддалік неприємні звуки: крики, плач дитини, виття пса тощо.

«Я недалеко, не плач, – … З ікластого вищиру Вовкулаки важко було зрозуміти, чи він сміється, чи плаче, чи, може, просто дивується. … Тіна раптом повернулася до нього спиною, і він відчув, що вона плаче. … – Гоцман сіпнув прищавою шиєю, вихопив наган і наставив на колиску, де, налякана його криком, зайшлася плачем дитина. 

Вишняківна плаче. … Чиясь край шляху плаче наречена. … А він співав невільницькі плачі. … Плачуть, затинаються і говорить не хочуть ні про що. … Лесько Черкес, той мало що не плаче. … І, як печаль одвічна, двоєдина, душа Раїни плаче по церквах. … Ми пишем плугом, шаблею, мечем, піснями і невільницьким плачем.

Шехтман – неймовірний єврей: підходить настрій з кимось посміятися – сміється, треба поплакати – то плаче за компанію. … Ну, мало не плачу. … Вона сиділа на цементі, закривши обличчя долонями, і давилась плачем. … Плач і тужи сиротиною, згубною-недорікою. … –  У Задвірних плачі,- повідомив Молотковський – Семен умер від черевного тифу.

Усе це, з плачем, викрикнула Маланка Андрiєвi в спину при булькотi горнятка та потрiскуваннi сухого труску. … Прокiп блiдий, аж зчорнiлий, од вiтру валиться та все вилежується, а стара Кандзюбиха мало не плаче, розказуючи, як ледве-ледве очистила сина од нужi. … Тепер Маланчинi очi вже самi плачуть.

> Залишаються з наших, а у Твер і Владимир промовані, котрі ще й недавно монахами… Сіє по прочитанні прошу спалити, а я, розмірковуючи зараз над пребідним отечества станом, плачу й зітхаю: господи помилуй!»1 Так було з людьми, що вершили долю Сковороди. … Хто дасть мені моря грози, Хто дасть мені ріки плачевні?

Мчиться блискуча карета, Гордо в ній дуєсь багач, Гуркотом своїм колеса Людський заглушують плач. … Плач, що ріков безконечнов Ллється колесам услід, Плач, що випалює довгі Борозди в лицях сиріт. … Я довго, пильно слухав стону твого І знаю, чом так стогнеш ти і плачеш: Тобі жаль сонця, цвіту, дня літнього!

Хай тодi шукають, хай плачуть надi мною, приплакують, хай жалiють, який я був ловкий хлопчик, свята душечка. …  – Цить, Сашко, не плач,- приказував менi прадiд Тарас, коли я починав чогось там ревти,не плач, дурачок. … Не плач, хлопчику. … Дiти паски плачуть. … я трохи не плачу.

Котрась там з істеричних жінок зайшлася в риданнях, і плач настав великий на землі, але великий маг і чародій застережливо підняв руку, зупинивши нещастя. … –  Та ти не плач, – … Молодий, схожий на Івана генерал цілує руку Ганні, Валя плаче у неї на грудях (Світланку відвезли до Москви, до Валиних батьків).