Результати пошуку слова: Повік-Віку

Анджей Сапковський – Останнє бажання

Posted on by / 0 Comment

Відважившись і ніби в нетерплячці, схилилася, торкнулася кінчиком грудей його повіки, щоки, губ. … — Досить погляду на тебе, королево, щоби знати, якою красунею стане королівна, досягнувши віку, коли жінка може ощасливити войовника. … Друїд опустив повіки, з кам’яним обличчям змів крихти зі столу.

Олександр Довженко – Повість полум’яних літ

Posted on by / 0 Comment

Це був середній на зріст, непевного віку, якийсь ніби весь збляклий суб'єкт. … Іній, що припорошив бороду, вуса й грубі пухнасті брови, забілів на повіках. … Він скидався на перевдягнутого колгоспника середнього віку.

АДАМС Петер – Позичене обличчя

Posted on by / 0 Comment

Її невидющі очі дивилися в стелю так напружено, що здавалося, от-от заворушаться повіки і вона скаже щось жахливе. … Повіки ледь почервоніли – певно, вона плакала. … Біля ґанку Девітт побачив гурт дітей різного віку, вдягнених у лахміття. … Те, що я мешкаю на схилі віку саме тут, –

Жюль Верн – 20 000 льє під водою

Posted on by / 0 Comment

Йому було тридцять років, і його вік відносився до віку його пана, як п’ятнадцять до двадцяти. … Великі майстри не мають віку. … Повіки мої незабаром закрилися під товстим склом, і я поринув у непробудний сон, який тільки ходьба могла б подолати. … Повіки, мов налиті свинцем, закрилися. … Канал діяв до віку Антонінів[62].

МАСЛЯК Петро – День Незалежності

Posted on by / 0 Comment

Чекаючи машину, полковник Колодюк відкинувся на спинку крісла, задумливо потер повіки. … до купе зайшла жінка похилого віку. … Вони майже ідеально підходили для дитини віку Юлі. … Можливо, пройде, або вона зустріне якогось студента свого віку.

Франтишек Флос – Мисливці за орхідеями

Posted on by / 0 Comment

А потім, коли до спальні зайшов «дядечко» Франтішек, всі троє довго розмовляли потемки про те, що їх чекає наступного дня, аж поки сон не склепив їм повіки. … – Зроду-віку не бачив такого птаха! … Він чимало бачив на своєму віку, багато читав.

Бредбері Рей Дуглас – Марсіанські хроніки

Posted on by / 0 Comment

Він брав їх за плечі, повертав, цілував, плачучи рясними сльозами, знову одхиляв їх і, моргаючи червоними повіками, вдивлявся в сухеньких старих. … – Ми прибули сюди мирно доживати віку, а не думати про Тома. … Без вас я укоротив би собі віку.