Юрій Яновський – ВЕРШНИКИ
Я — голова артілі, то мусив і рятувати, а Чубенко, мабуть, доплив добре, здоровий і завзятий, ніяк не хотів плисти без мене, аж поки я не пірнув під перекинуту шаланду, а він усе гукає та все пірнає, шукаючи мене». … Чубенко мовчав, дивлячись кожному в вічі, і раптом покинув повід, зіскочив на землю, —