Результати пошуку слова: Прикро
Стендаль – Червоне і чорне
Та незабаром парижанина прикро вражав у виразі його обличчя самовдоволення й зарозумілість, поєднані з якоюсь посередністю й обмеженістю. … їхні легкі недуги, прикрощі, маленькі радощі поглинали всю чутливість її душі, яка за все життя знала тільки одну палку любов до бога, коли була в безансонському монастирі Сакре-Кер.
Уайльд, Оскар – Портрет Доріана Грея
Бо коли прикро, що про тебе забагато говорять, то ще прикріше, коли про тебе зовсім не говорять. … — Їй було б дуже прикро почути таку думку про себе, та й мені не дуже приємно, — … Як прикро! … — Мій сину, твої слова завдають мені прикрощів. … Їй було прикро, що він розмовляв з нею таким тоном, а від його погляду їй ставало лячно.
Улас Самчук – Волинь
Прикро, що робити нiчого, А до того ще й погода погiршала. … Це досить дурний крикливий хлопчище, але вiн узяв собi за звичку завжди при людях, де тiльки можна, кпити з Володька або робити йому прикрощi. … Йому лише прикро, що все то, як звичайно, тягнеться надто довго i що весь час так дуже побивається мати.
ЛОНДОН Джек – Мартін Іден
Аж прикро дивитись, як ти їх одбиваєш у хлопців. … Спробував спати навіть чотири з половиною години, але, хоч і прикро йому це було, мусив вернутися до п’яти. … Коли я дивлюсь на нього, мені стає прикро й соромно за себе. … Він завжди стійко тримався до кінця, хоч би й як йому прикро доводилось потім.
СМIЛЯНСЬКИЙ Леонiд – Михайло Коцюбинський
Цей рiк урожайний на рiзнi прикростi. … Вiн знав, що Коцюбинському довелось зазнати стiльки прикростей, яких на його здоров’я було досить, щоб не встояти проти хандри, розпачу i повної байдужостi до їжi. … Це було прикро. … Прикро й образливо було Коцюбинському. … Але добре те, що всi цi прикростi вже позаду.
Валеріян Підмогильний – НЕВЕЛИЧКА ДРАМА
Але заснула швидко — і це завжди їй було, що хвилинами смутку чи прикрості со? … прикро мовив Ворожій. … Точніше сказати, Тетяна Ничипорівна завідувала буфетом у Караваївських лазнях, і ця посада була джерелом постійної прикрості для кооператора, якому працювати в такому місці здавалось страшенно непристойним.
БОКАЧЧО Джованні – Декамерон
Мені й самому прикро так широко розводитися про се лихоліття, тим-то, проминаючи всякі зайві подробиці, розкажу ще тільки про один випадок, що стався в нашому обезлюдженому городі (про нього я дізнався пізніше од певної людини). … Вражена прикро мати лаяла її і шпетила, як хотіла, а потім почала допитуватись, як було діло.