Ольга Кобилянська – Земля
Очищувану висипували в кошницю коло току, а вона визирала дрібними жовтими зубками крізь плетене пруття великого неповоротного коша. … Там вона перемінилася в чорну стіну між густим пруттям і сунулася громом на неї. … Кільканадцять кавалків кілля та, як треба, трохи й пруття, що розросталося на вогкій часті лісу, і справа скінчена.