ДМИТРО БАГАЛІЙ – Історія Слобідської України Posted on by / 0 Comment У селі Балаклейці Ізюмського полка була дерев’яна церква, двір, три хати з чистою кімнатою, стайня, льох, сарай, хліб у копицях (яровий увесь поїла саранча).
НАРИС ІСТОРІЇ УКРАЇНИ З НАЙДАВНІШИХ ЧАСІВ ДО КІНЦЯ ХVІІІ ст. Posted on by / 0 Comment в пониззі Волги, він фактично засновує власну державу (в руських джерелах вона згодом отримає назву Золота Орда) зі столицею у місті Сарай у Нижньому Поволжі поблизу сучасного Волгограда, де розташувався управлінський апарат хана.
Іван КРИВУЦЬКИЙ – ДЕ СРІБНОЛЕНТИЙ СЯН ПЛИВЕ… Posted on by / 0 Comment Якщо хата гарна, побілена, обгороджена плетеним тином чи дощатим парканом, за хатою сарай, а далі сад і город, то можна не сумніватись, що там живуть українці. … Сарай розміром 40х25 метрів був забитий людьми.
Григір ТЮТЮННИК – Вир Posted on by / 0 Comment За весь час він ні до кого не обізвався й словом, а взявши сокиру, пішов у сарайчик і щось там стукав, клепав, стугонів, майже не визираючи на подвір'я.
МИРНИЙ Панас – Голодна воля Posted on by / 0 Comment То конюшня чому не вичищена, то сарай не виметений.
ФИККЕР Эдуард – Золота четвірка. Дев’ятнадцятий кілометр Posted on by / 0 Comment – Злодій зайшов спершу в сарайчик, – … Оглянувши сарайчик, де також господарював непроханий гість, ми знову повернулися в будинок.
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Добрий диявол Posted on by / 0 Comment Ординарець підстрибував на рипучому снігу коло коней, Петренко-Дмитренко вискочив з сарайчика, де вони з напарником кололи дрова, і бігом рушив до баньки, несучи поперед себе оберемок дров. … Напарника свого не остерігався, бо той лежав у сарайчику зарубаний сокирою.
Френсіс Фіцджеральд – Великий Гетсбі Posted on by / 0 Comment Отже, весь караван-сарай розпався, мов картковий будиночок, під її осудливим поглядом.
РОМАНІВСЬКА Марія – Шахти в небі Posted on by / 0 Comment Вони з Алкадом пробігли до метеорологічної станції і за хвилину входили в маленький сарай за садом, де стояв розвідник.
ОКОЛІТЕНКО Наталя – Крок вікінга Posted on by / 0 Comment Віктор знайшов Олександра за сарайчиком, той щось майстрував, мугикаючи своїм звичаєм крізь зуби. … Ти ще мене не знаєш, голубе… Очі в Олександра стали настороженими, й раптом Віктор подумав, що двоюрідний брат і справді його не знає, бо після розмови за сарайчиком вони майже не спілкувалися.
