Skip to content – про все думати самому, вирішувати самому, все самому… Авжеж… витягнув за шкірку, повернув пикою назад, до рідного, до гнізда, до найдорожчого і показав: смітник, паскудство, мерзота, брехня… І от дивишся – справді, мало красивого, себе згадати гидко, хлопців згадати гидко, а вже пан ротмістр Чачу!..» …причалу, відкриває ляди своїх трюмів, гарчить лебідками, мов щось путяще, а там дивись – вивалює на берег то купу якогось ганчір’я, то химерне залізяччя, місце якому на смітнику, то щось сипке, а то громохке, а там підуть м’які паки бавовни, товстезні скрутні манільських канатів, сякі-такі циновки, акуратні бочечки, тяжкі, мов болячки… 